Шон Маклех - Граннег

Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Граннег»*
http://www.stihi.ru/2013/08/01/809


«Граннег»


                «Когда стоял он средь толпы в поселке Дромахар»
                (Уильям Батлер Йейтс)


Среди древнего леса, что судя по возрасту ещё не знал топора и тяжелого дыхания лесорубов, я почувствовал запах затхлых листьев старых буков. Осознание того, что этот лес более стар, чем я и более мудр всех профессоров Дублина, что многим из этих деревьев больше трехсот лет, побудило меня вспомнить давние ирландские легенды о Граннеге – лесном оборотне, который способен был превращаться в ежа. И тогда я написал такое:



Тот, у кого вечно путаница,
Что есть червяк, а что гусеница,
Где зайка ушастый, где ёжик,
Кто сер, ну а кто «без ножек»...
В душу, что спряталась в нём,
Пронёс гнилушку с огнём,
И колдуном нелепо
Стал камнем средь тверди неба.
Тот, чьи знания вехи
Собраны, как кислые ягоды,
В дырявую корзинку Сенеки,
На жизни взирая тяготы...
Он подошёл к костру,
Пылавшему с остервенением,
В самое время дождей,
Костёр был сыт от ветвей
Всех ядовитых деревьев.
Ничто не прося взамен, он
Голову отдал тлену...

________________________________


*«Граннег»
Шон Маклех
http://www.stihi.ru/2013/08/01/809



                «Коли стояв він серед юрби в селищі Дромахар…»
                (Вільям Батлер Єтс)

Серед старезного пралісу, що від віку ще не знав сокири і важкого подиху лісорубів, я відчув запах зітлілого листя старих буків. Усвідомлення того, що цей ліс старіший за мене і мудріший за всіх професорів Дубліна, і що багатьом з цих дерев більше трьохсот літ, спонукало мене згадати давні ірландські легенди про Граннега – лісового перевертня, що здатний був перетворюватися на їжака. І тоді я написав таке:

Той, що називає
Їжачків зайчиками,
А зайчиків їжачками,
Той, що шматки гнилого дерева
Несе як ліхтарики
У пітьму свого «Я»,
Той, що безногим чаклуном
Кам’яніє серед тверді неба,
Той, що збирає свої думки
Наче кислі ягоди
У дірявий кошик Сенеки,
Прийшов серед липня дощів
До мого багаття,
Що нагодоване
Сухими гілками
Отруйних дерев,
Приніс свою голову
У подарунок
Тліну…


Остальные мои переводы Шона Маклеха можно найти здесь:
http://www.stihi.ru/avtor/rubystein&book=6#6
____________________________________________________________