Ця тиша просочилася під шкіру,
Її рознесло вітром в кожен м’яз.
Ти слухаєш що шепчуть сонні звірі,
Яких пускати в натовп ще не час.
Котрий сьогодні, вчора, післязавтра
Із цих котячих вирветься у люд.
Чи будуть сили загасити ватру
І не віддатися на самосуд.
Одне обличчя – рухів незліченність.
Так виривають землю із підков
Шалені коні, як ті рвуть буденність,
Що виповзають із її основ.
Вечірня тиша солодко росіє,
Вона взяла котячих у полон.
А місяць небом розілляв олію,
Мов на пательню, й всмажив сон.
Пiд шкiру
© Copyright: Елена Славинская, 2014
Свидетельство о публикации №114020908821
Свидетельство о публикации №114020908821
Рецензии
Як гарно Ви пишете! У Вас рідкісний талан віршувати! Саме задоволення читати...
Серез 18.02.2014 00:50 • Заявить о нарушении
Серез 18.02.2014 00:50 • Заявить о нарушении
Й Вам подяка за вірші! На жаль, я не знаюся так досконало на української, хоча й намагаюся нею віршувати. Але вивчаю, працюю з цього питання ;)
Серез 11.05.2014 23:26 Заявить о нарушении
Серез 11.05.2014 23:26 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.