У чому сенс мого буття,
Запитав у мене хлопчина.
Не прожив ще він життя,
А вже турбує його Україна.
Хочу, каже, діду жити,
так, як жили тато й мати,
Встати рано спозаранку,
Й щастя всім бажати з ганку.
Та йти до річки по росі,
Там здоровенні карасі,
Закину вудочку у воду,
Відчую я тоді свободу.
А зараз що, лише свавілля,
Ламають дикі люди гілля,
Та б’ють до крові їм людей,
Хочу їм крикнуть еге-гей.
Але не чують, бо не хочуть,
Вони не бачать, бо не можуть,
У них в думках лише одне,
І ясна річ, не головне.
То що ж мені тоді робити,
Ламати гілля та їх бити,
Чи тихо плакати в сорочку,
Терпіти й жити мій синочку.
І все прийде, на все свій час,
Не пройде мить життя крізь нас,
Заживемо і ми з тобою,
Найголовніше будь собою.
Життя
© Copyright: Олег Галепа, 2014
Свидетельство о публикации №114020800020
Свидетельство о публикации №114020800020
Рецензии