Рахує дні немов роки
раптове горе,
мовчання далося в знаки,
і тисне морем.
Живемо день неначе сто.
Хвилини обмаль,
Що б зупинити казна що,
свавілля , бомбу.
Ідемо далі через смок,
в нову реальність
В майбутнє робимо стрибок,
як у фатальність.
«Майдан» - це вже не кілометр
У центрі міста.
Від тіла цілого процент.
А саме мізки.
День за р к
© Copyright: Наталия Кадин-Фесенюк, 2014
Свидетельство о публикации №114020709208
Свидетельство о публикации №114020709208
Рецензии