Нескоро к нам весна... - из Л. Юферовой

            Вольный  перевод  с  украинского: http://www.stihi.ru/2014/02/05/4053


Нескоро к нам весна, вздыхает тихо,
Фарфоровы оковы у реки,
А на горе метелица-ткачиха
Из хлопка стелет лентами стихи.

Ещё в январской дымке белопенной
Позвякивают инеем леса -
Сегодня буйны вьюги песнопенья,
Снега роятся, гулки голоса.

Поля лежат под пологом с каймою,
Как вечность, безграничны те ковры,
Рядном поношенным - село родное
В снегу по грудь, лишь теплятся дворы.

Пушисты варежки со снежною опушкой,
Надеты на руки озябшие ветвей,
А на кресты продрогнувшей церквушки
Спустилась тяжесть всех прошедших дней.

Метель устанет, стихнет непременно,
Снега собьются в твёрдый монолит...
Возносят к Богу слово вожделенно
Из всех веков мелодии молитв...


        Оригинал:

Не скоро ще, не скоро завесниться…
У порцеляну сковані річки…
А на горі, за лісом, сніговиця
Розмотує бавовняні стрічки.

Ще в січні у туманно-білій піні
Видзвонювали інеєм гаї –
Сьогодні в хуртовиннім голосінні
Снігів гудуть розбурхані рої.

Поля накриті рунною габою,
Як вічності безмежні килими.
Мале село рядниною старою
У сніг лягло ледь теплими грудьми.

Пухнаста вата – білі рукавиці –
Влягається на руки голих віт…
А на хрести промерзлої церквиці,
Здається, впав стражденний Божий світ.

Вгамується метіль обов’язково,
Сніги в мішки спакуються на схов…
Летить до Бога вистраждане слово
В мелодіях столітніх молитов…


Фото  С. Груздевой.