Жертва скаженого ведмедя

Сказився світ звіриний
До олімпійської нагоди -
Ненависть до людини,
Ненависть до народу.

Ведмідь свій норов
Не змінить враз.
А український боров
І так вже хворий був на сказ.

У нього скаженна лють,
Пихатість тварини злої.
Людей вбивають, катують-б`ють,
Не хоче долі люд такої.

За людяність повстав народ,
Злякався боров кари.
Сосе в народа кров І(у)род
І владою ще марить.

Та влади хоче і ведмідь,
Який йому так потурає.
Золото переб`ється на мідь
Але того він сам іще не знає.

Ведмідь його на жертву
Уже заклав-заклав.
Скажений стане мертвим,
Час трунку вже настав.

Скажений вб`є скаженого,
Щоб унітаз той осідлать.
І щоб кричати навіжено:
Тримайте вбивцю, вашу мать…

Не захистить сторожа
Від трунку «братнього навік».
Крива ведмежа рожа,
Він вже сатрапика свого прирік.


Рецензии
Сильний вірш...

Захаров Георгий   14.05.2014 21:50     Заявить о нарушении
Дякую, Георгію!
Ваши вірші та пісні теж нівроку!
Щасти Вам!

З повагою,

Воин Светлый   10.06.2014 11:27   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.