Весна пірнула в хмари білоцвіту,
Гніздечко звила на квітучих кронах,
І сповістила щебетом по світу
Про красне сонце, на пташиних мовах.
Про веснянЕ проміння золотаве,
Що зігріває землю благовісно,
Про те, що знову оживають пави
В думках, і в серці, і у диво-пісні.
Злітають пави у блакитне лоно,
У мареві бринять елементалі…
Весни окраса оживає в слові
І тануть в серці сутінки печалі.
2010
I знову оживають пави
© Copyright: Татьяна Конюшенко, 2014
Свидетельство о публикации №114020700332
Свидетельство о публикации №114020700332
Рецензии