«Ой заграй ми музиченько, братчику мій хлопче……на отій стрімкій вершині нехай грім гуркоче… »
Там де воля дика, вічна, де до сонця небом, най в обіймах смерекових лине пісня медом.
Моє серце там де гори, де стрімкі потоки,де бурхлива гірська річка віднесе турботи.
Там широкі полонини в поцілунках квітів, де трембіти голос лине над всім білим світом.
Сповіщає вона радість, а бува і горе, нехай небо їх почує та й захистять гори.
Де Карпати там безсмертність, там жива надія. В темнім лісі, в стрімких ріках сила гір радіє.
Там сопілка лине в небо, до самого Бога, хай розкаже про смереки, про життя народу,
Край карпатський – вічність долі, там знання прадавнє :в іван-зіллі, коломийках, в снах очей безкрайніх.
Там де хмари водять люди, де Природи сила- мого серця дивна вартість свою міць зустріла.
Карпати
© Copyright: Татьяна Розпотнюк, 2014
Свидетельство о публикации №114020500993
Свидетельство о публикации №114020500993
Рецензии