Тремчу,збентежена,схвильована.
Крізь скло тобі я посміхаюсь.
Веселка в небі намальована.
Ще мить,ще подих-закохаюсь.
У грудях пташка розправляє крила,
Не дозволяю високо злетіти.
Для неї шлях до світла я закрила,
Не хочу і не можу відпустити.
Так важко бути разом,поруч.
Я божеволію від нездійсненних мрій.
Я відчуваю біль-болить ліворуч,
І дуже змерзла.Поможи мені,зігрій.
Дай звикнути,що більше не одна.
Як довго я без тебе протрималась!
Ще мить-і вже зруйнована стіна.
Я посміхаюсь.Закохалась...
Знову закохана
© Copyright: Ира Чумакова, 2014
Свидетельство о публикации №114020500612
Свидетельство о публикации №114020500612
Рецензии