Розчиняється стеля над головою,
Чи то, може, повільно з*їжджає дах...
Мені так солодко було з тобою,
А от без тебе почався жах.
І я повторюю вкотре, як мантру:
"Зберись, ганчірко, будь чоловіком!"
Але сльоза вже почала мандри
З-під моєї заплющеної повіки.
Кажуть, хорошого треба потрошку,
Щоб життя тортиком не здавалось...
Якби знала, що кохання розчавить мене, як мошку,
ложкою -
Його б найбільше остерігалась.
28.12.13-25.01.14р.
Про кохання
© Copyright: Мира-Флора Калиани, 2014
Свидетельство о публикации №114020504860
Свидетельство о публикации №114020504860
Рецензии
