Завещание Т. Г. Шевченко

Как умру – похороните
Вы меня в могиле,
Среди степи положите, 
В Украине милой.

Чтоб полей широких,пышных,
Днепр и эти кручи,
Было видно, было слышно,
Как ревёт ревучий.

Понесёт как с Украины
В наше сине море
Вражескую кровь – тогда я
И поля и горы –

Всё покину и молиться
Устремлюсь я к Богу.
А до этого, скажу вам,
Я не знаю Бога.

Схороните и идите,
Цепи все порвите,
Вражескою злою кровью
Волю окропите.

И меня в семье единой,
Вольной, честной, новой,
Не забудьте, помяните
Добрым, тихим  словом.


Оригинал

Заповіт

Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори —
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.