будь ласка, навчіть мене не любити,
коли сльози стікають з орбіт.
я боюсь так себе погубити,
бо в душі лиш атаки й гамбіт.
покажіть, коли варто спинитись,
страху в очі глянути! як ?
я повинна щоночі молитись,
а в думках лиш море й маяк.
як його не любити, скажіть ?!
коли крила здіймаються вище.
і не лякають потвори з жахіть.
просто хочеться поруч, поблище.
намалюйте мені вказівник,
що покаже дорогу крізь терни,
де стоятиме мій рятівник, —
ми нап'ємось кави в таверні.
розведемо багаття яскраве,
із холоду рук і сердець.
хоч ще здалеку видно заграви,
все одно відчуваю кінець.
благаю, навчіть мене не любити!
щоб подушка не мокла в імлі.
співчуваю... хто ще не вбитий,
колись і вас задушать в петлі.
Без назви
© Copyright: Для Каждого Своя Дурь, 2014
Свидетельство о публикации №114020301711
Свидетельство о публикации №114020301711
Рецензии