Вперед годинник робить крок.
Втомилось місто від машин.
Тонким мереживом з зірок вдягнулась ніч…
Ввімкнула тиша ліхтарі.
На небі місяць знов один,
дарує сон... він з кожним з нас віч-на-віч…
Ховають тіні смуток мій,
вже поспіль другу ніч не сплю.
У океан твоїх очей себе наллю…
Розтану подихом в повітрі,
Я стану подругою вітру,
І з ним кружлятиму над містом
Знову і знову, і знову….
(2009)
***
© Copyright: Наталия Вечная, 2014
Свидетельство о публикации №114020312778
Свидетельство о публикации №114020312778
Рецензии