На дворi грудень...
Сльозами плачуть сумні дощі.
Тебе забути? Та як мій любий?
Як спопелити в своїй душі?
До тебе бігли мої дороги,
Моя надія в тобі жила,
Моя утіха, мої тривоги,
Моє кохання, моя жура.
Злетіли мрії, птахами в ірій
Із криком впали тобі до ніг,
Про тебе пам'ять із серця вирву.
Надворі січень, колючий сніг.
Свидетельство о публикации №114020207063