Виктор Шнип. Перевод с белорусского -12
БЕЛАРУСКАЕ МОРА (стр. 91)
Красную глину – застывшую кровь,
Красную память из дымных годов,
Ливни полощут и белят снега,
И размывает вода берега.
Речка и жизнь захирели, как лист,
Что одиноко на ветке повис,
И в темноте омертвелой, сырой,
Просит у ветра минутный покой.
Красная глина… не вынуть ноги…
В глину влипают мои сапоги.
Я не гляжу на кровавую слизь,
Мне бы скорее домой, а не вниз.
Ноги – как гири… А там, далеко,
Слышу в ночи перекличку волков.
Перевод с белорусского
Ю. Матюшко
12.10.08
**
* * *
Чырвоную гліну – застылую кроў,
Чырвонае вогнішча дымных гадоў
Дажджы размываюць і беляць сьнягі,
І ў рэчкі ніжэюць штогод берагі.
І рэчка мялее, і наша жыцьцё
Драбнее, марнее, нібыта лісьцё
На дрэвах, што ў цемры зьмярцьвелай, сырой
Знайшлі ад вятроў звар’яцелых спакой.
Чырвоная гліна да ног прыстае,
І ногі ўрастаюць у гліну мае,
І я не знаходжу дарогі дамоў.
І я ўжо ня бачу застылую кроў
У гліне чырвонай зьнямелай ракі,
Толькі я чую, як выюць ваўкі.
В. Шніп
Свидетельство о публикации №114020204195