Замітає снігом лютий,
Річку льодом криє.
Наче усіма забутий,
Сильний вітер виє..
Крони білі у дубів,
Під кущем шипшини.
Нишком хлопчик там сидів
В сірій кожушині.
Заблудилося хлопча,
Не знайшло стежини..
Замерзало на очах,
Не було б дитини.
Але в ту, саму хвилину
Бог зберіг малу дитину.
Лісом їхав грузлий віз
Дід старий хлопча привіз.
От і вітер не свистить,
Сніг не пада більше.
Є в житті щаслива мить!
Та у моїх віршах.....
15 01 2014р
Виктория Р
Щаслива мить...
© Copyright: Виктория Гребенюк Роженкова, 2014
Свидетельство о публикации №114020203711
Свидетельство о публикации №114020203711
Рецензии