Живе в господі самота,
І тихо тиша пісню дзвонить.
Зітхає журно дрімота,
І сум тужливої заводить.
Чому ж це ви зібрались тут?
На плечі сіли, пожурились,
А хто забивсь самотньо в кут,
Із бідами всіма змирились...
Я вас всіх слухаю щораз,
Пряду думки свої і мрії.
І серця слухаю наказ:
- Не опускай безсило крила!
Самота
© Copyright: Елена Сребняк, 2014
Свидетельство о публикации №114020103588
Свидетельство о публикации №114020103588
Рецензии