Якби сльоза зуміла омити чорне горе –
Я б виплакала їх усі на самоті...
Якби душа народу вмістилася в долоні,
То я б її так гріла всю зиму до весни...
Якби любляче серце наповнило пустоти –
То я би поділилась: беріть, радійте всі!
Якби віддати розум у правосуддя руки –
Нехай би керували добро та правда скрізь!
Та як же повернути утраченую гідність
Слабкого вірою, побитого в нещастях?
Так піднімись, оглянься, проси прощення, кайся,
Й вдихай наповну свіжість вже вільного життя!
Будь вiльним!
© Copyright: Мария Пидборецкая, 2014
Свидетельство о публикации №114013109167
Свидетельство о публикации №114013109167
Рецензии