Це просто сніг.
Диво пухкої води,
що сиплеться з неба поволі.
Падає на дерева? траву,
лід (також, до речі, воду).
Від того стає на душі спокійно.
Втишений луг відбиває луною голос сойки.
Рожевіють кетяги калини,
притрушені оцим
трішечки пересушеним снігом.
І рік видається довгим.
І вік.
Кружляють сніжинки.
Крутиться наша планета
довкола зірки на задвірках галактики.
І тут мабуть краще, ніж десь там
в зірковому мегаполісі, в самому Центрі.
А в пічці палахкотить вогонь.
У духовці впріває борщ.
Тепло і затишно.
Тихо там за вікном, бо падає сніг.
Тихо, як у бога у вусі.
Про100 снiг
© Copyright: Валео Лученко, 2014
Свидетельство о публикации №114013107316
Свидетельство о публикации №114013107316
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.