Забути, так легко забути
того, що колись там і був,
на фоні ходив непримітно
і його ніхто вже не чув.
Розтанув із натовпом сірим
Таким же сіреньким-бо став,
Ніколи, коли не потрібно,
Ти зовсім його б не згадав.
Немає ні звістки, ні слова,
Про того, що десь-там існує,
Але ось раптова нагода,-
І користь тілько панує.
Ти знайдеш, де б не сховався,
Ти прийдеш, де б він не був,
Але запитай, чи минуло,
Чи він тебе також забув?
Чи він вже й до тебе,- до миті,
що була у радісний час,
звернеться несамовито
Роздмухавши спогад, що згас?!
Чи ти бережеш своїх друзів?
Чи тільки театр тіней
збираєш з усіх звідусюдів,-
Допоміжних людей?
Чи ти сам собі весь, серйозний,
Досяг неймовірних вершин,
Але розгубив скарб великий,-
і залишився...один.
Самотній, розгублений, - добре,
Оце теж минає, повір,
Але чи є Бог твоїм другом? -
Ось що важливіше за все.
Друг
© Copyright: Лилия Колесникова 2, 2014
Свидетельство о публикации №114013101727
Свидетельство о публикации №114013101727
Рецензии