Біда у тім, що ніжністю моєю
Твоїх не відігріти почуттів.
Ти вже давно назвався Прометеєм,
Та болю птах раніше прилетів.
І я не маю сили, щоб розбити
Кайданів непідкупну люту міць.
Мене стає хіба що на молитви,
Але уже написані, чиїсь.
Моя любов малою видається,
Бо власних слів ще й досі не знайшла,
Бо я прийшла не катувати серце,
А віддавати власний вид тепла.
Нехай і ніжність буде недолуга;
Нехай кохання зробиться німим –
Якщо вже так, тобі я буду другом
Серед цієї тоскної зими,
Від вітру злого затулю грудьми.
Хай ця хоча б припиниться наруга!
Бо біль – це біль, а холод – між людьми.
31.01.14
Холод
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2014
Свидетельство о публикации №114013112734
Свидетельство о публикации №114013112734
Рецензии
