Ми прагнемо гойдатись беззупинно
То бачити зірки,то знову землю
Та тільки світ не прийме нас гостинно
Добро і зло...Уже не відокремлю
Ми завжди то спускалися....вздіймались
На гойдалці , що ніби як життя
Чим вище ми до неба підіймались
Тим більше в нас і болі,й забуття
Адже коли ми піднялися
Ніщо нам не потрібно,а дарма
Ніхто уже не скаже зупинися
Бо в тебе вже нікого і нема
Ми ніби ... вмить осиротіли
Та є .... у нас останній шанс
Аби.... пташки не відлетіли
Пташки....то люди , люди біля нас
Гойдалка
© Copyright: Юра Задорожный, 2014
Свидетельство о публикации №114013101035
Свидетельство о публикации №114013101035
Рецензии