Диагноз

Втомлені руки гортають листочки,
Втомлені очі вбачаються в сни…
Вона мріє про дОпоміж старшої дочки,
І щоб бігали поруч молодші сини.

У лікарні жорстокі працюють люди,
Діагнози ставлять на раз і два.
Хвороби най-страшні приносять на блюді,
Від назв їх болить та кипить голова.

«Безпліддя»…а їй лише двадцять чотири,
Це найстрашніше слово для жінки…
За планом істерики у квартирі,
Де програш фарбує у свОї відтінки.

Найголовніша від Бога мета –
Дітей народити у новому світі…
Чи світ помилковий, чи сАма не та…
Не зна що писати у Божому звіті.

Чи ліки, або лягати під ніж?
Бажати сильніше, чи полишити?
Увзутій іти, чи можЕ босоніж?
Святою бутИ, чи тепер нагрішити?

Хвилі думок і жодного слова,
Лише вдома, вечеря і «новина»…
-Якщо підеш від мене, то що ж, я готова…
І якось ізправлюсь із горем сама…

-Дурненька! – отак відповів коханий,
В нас будуть діти, хоч три, хоч п’ять!
Просто вони мають бути бажані,
Із любов’ю у Неба треба прохать!

Вона втерла обпечені очі та щічки,
Посміхнулась сміливо і прийшла до тями.
Діагноз той на (ро)зігріві для пічки,
Чоловік  пішов… повернувся з гостями.

За рік вона знову піде до лікарні…
Врачі стрепенуться від добрих новин:
Діти у неї будуть найгарні!
То ж це як приклад для схожих родин.
29.01.14