Я замерзаю у вогні самотності,
сама собі брешу, що не одна,
це так по моєму ховатися за маскою творчості,
а у ночі витягувати із душі ножа...
Я впевнена це не назавжди.
але життя уже триває,
а ми весь час шукаємо десь правди,
та самотність у ночі всю тебе обвиває...
Тебе з середини назовні розриває,
а поряд нікого немає, нажаль немає...
Я замерзаю у вогні самотності,
шукаючи у серцях людей безтурботності,
а всеж зупиняюсь перед дверима секретності,
такої життєвої невідворотності.
Вогонь самотностi
© Copyright: Катерина Вельгош, 2014
Свидетельство о публикации №114013000140
Свидетельство о публикации №114013000140
Рецензии