Доленько гірка моя…
Блукаєш крізь осин осінній стан -
Шукаєш щастя, тягнучи кайдан
Самотності й сердечних ран…
Солоних сліз минаючи моря.
Ой, душе, мариш каяттям…
Вже годі! Досить! Припини
Переривать життя струни,
Ображеної сумом скрипки…коли
Потрібні ліки забуття…
А небо…Небо поможи!!!
Коліньми впавши до землі,
До тебе руки тягнучи
Молюся знов…благаючи..
Дай щастя й спокою душі…
Доленько г рка моя...
© Copyright: Амина Никольская, 2014
Свидетельство о публикации №114013010670
Свидетельство о публикации №114013010670
Рецензии