Тарас

               За основу взято реальну історію

Діти жили у селі
Та не мали що робити.
Собі забавку знайшли
На кладовище ходити

Та історії страшні
Один одному казали.
То лякалися, то ні –
Все одно розповідали.

Серед них хлопака був,
Що пішов одного разу,
Десь горілку роздобув,
Всі то випили відразу.

Осінь. Темно. Дощ іде.
Діти були ті негодні.
«Хто сміливий? Хай пройде
По кладовищу сьогодні!» -

Так сказав під вечір хлоп,
Коли грім ударив з неба, -
«А дізналися ми щоб –
Кіл забити в землю треба».

Лиш погодився Тарас,
Щоб не впасти в бруд обличчям.
На кладовище не раз
Він ходив, а може тричі.

Та покрив себе плащем,
Взяв з собою кіл та камінь.
Не злякать його дощем,
Коли всі злякались самі.

Він на місці… Вже за мить
Важко кіл у землю входить
Та й почав міцніше бить,
Щось гнітюче в серці бродить...

Вже удар останній бив,
Не помітивши раптово,
Разом з колом плащ забив
До землі він випадково.

Хоче встати, не пуска…
Щось міцне його тримає
Ніби впевнена рука
Скрізь за тіло все хапає.

Впав на землю і помер.
Серце з ляку розірвалось...
Тож подумайте тепер
Чому лихо теє сталось...


24.02.02р.