Будьмо оптимістами, панове,
Не сприймаймо суму та біди.
Ти, великосяюча Любове,
По стежині років нас веди!
І якщо хтось навіть плюне в душу,
Чи про нас набреше повний міх,
Мудрих звичок тільки не порушуй,
Вибачай невігласам той гріх.
Бо ж душа – невидимая птиця,
Височінь небес її політ.
А на наших трішки спитих лицях
Віддзеркалився лиш цей от грішний світ.
Всім лицем, звичайно ж, не догодиш,
Не напружиш мудрістю лице.
Тож нехай життя цього негоди
Всі повз нас проносяться бігцем.
І тоді усі прекрасні миті
Зринуть в пам’яті, воскреснуть знов і знов.
Будуть душі лагідно омиті
Вічним дивом, котре є Любов!
Будьмо оптим стами, панове
© Copyright: Крулик Александр, 2014
Свидетельство о публикации №114012905102
Свидетельство о публикации №114012905102
Рецензии