Рибн дн

Весняний ранок. Сонечко світило.
Чекало серце світлих денних див.
Та раптом безсловесну сплячу милу
Сусідський півень співом розбудив.
Так і зірвалась чарівна нагода
На бережку досліджувати світ,
І відмінились вудка і свобода
Переліком господарських робіт.
Який дивак придумав сад з городом,
Ремонт помешкання поточний і до свят?
Всі ті діяння викликають подив,
Якщо осмислити кінцевий результат.
Усе життя марнуєм на мороку
З патріотичним виразом лиця.
Ми героїчно тужимось щороку,
А клопотам отим нема кінця.
... Я пупа рвав та не мовчав: щоднини
Свою теорію вихлюпував сповна.
І бачу – щось міняється в дружини:
Така тихенька стала, мовчазна.
А це от прокидаюсь якось зрання,
Ледь-ледь нічна розвіялась пітьма,
І виявляю повен здивування,
Що жінки й вудки в хаті вже нема.
А діти й кури дуже хочуть їсти...
Нагодував усіх їх за півдня.
Хотів на хвильку у садку присісти –
З хлівця нахабно рохкає свиня.
В городі бур’яни, у стелі  дірка,
Штани в землі, сорочки теж брудні.
Ще й воду ніс та й лобом до одвірка
Як гримнувся! Присів. Гадаю: Ні!
Пора міняти тему монологу,
Допоки бевзем-роботом не став,
Аби вона забула і дорогу
В той бік, де поміж верб хлюпоче став...
Уже три дні у нас палкі дебати.
Дружина вперто стверджує своє:
Що в рибних стравах фосфору багато,
А він, бач, розуму людині додає.
Тож відчуваю всю свою провину
За кепський стан усіх домашніх справ.
Мабуть, раніше любу половину
Тим фосфором я перегодував...