Зимові сутінки і вже берізок крони
Неначе в чорно-білому кіно.
Летять на своє сідало ворони,
Допоки їм ще видно де воно.
І з висоти пташиного польоту
Новий кашкет мій брудом обдають.
Та я з терпимістю сприймаю їх роботу,
Приблизно, як сприймав би вищу суть.
Бо ж і в людських світах процеси схожі.
Сюрпризи підкидає часу плин,
Коли обранці, звісно, що не Божі,
Учинять рух поміж своїх вершин.
Тоді вже не якийсь кашкет страждає.
В глобальніших процесів вищий клас.
Наявність опадів тих чемно нагадає
У чому борсаємось ми вже довгий час.
Охрещені у ЗМІ електоратом.
Свободи удихнувши повний дих,
Підем натхненно знову обирати
З набридлих лиць і казочок старих...
Зимові сутінки і знов берізок крони
Як в тому ж чорно-білому кіно.
Летять на своє сідало ворони.
І не лише вони літають так давно.
Сумне
© Copyright: Крулик Александр, 2014
Свидетельство о публикации №114012904889
Свидетельство о публикации №114012904889
Рецензии