Тобі присвячую свої безсонні ночі
Слова, що римою лягали на папір
Коли в натхненні не змикались очі
Шліфуючи вірші мов ювелір.
І ограновуючи їх ще так невміло
Дбайливо, як дорожчий діамант
Складаю букви у рядки мрійливо
Такий, немов би, антидепресант.
Пігулка, що втішає серце кволе
Фільтрує всі набридливі думки
Твій образ відсторонює поволі
І чисті підкладає сторінки.
Тобі присвячую свої безсонні ночі
І кожен подих, що заліг між слів
Коли в натхненні не змикались очі
Допоки в пам'яті ти зовсім не зотлів...
Тобi присвячую своi безсоннi ночi
© Copyright: Анна Кукурика, 2014
Свидетельство о публикации №114012901207
Свидетельство о публикации №114012901207
Рецензии