Де бузкові схили, теплі дивні ночі,
Поруч двоє – юні, до життя охочі…
Пелюсткові губи з присмаком мигдалю
Вкрили сивиною незбагненні далі.
Очі, що сумлінно зірки в небі пасли
В сумі заблукали, передчасно згасли.
Може в цьому світі вже й мене немає,
То ж навіщо серце знов його шукає?
Зупинився вирій суму серед міста,
І до болю схожі сірих днів намиста…
Пахощі бузкові вітер з кладовища
Загортає в тугу, що стає все вища.
Знов його шука...
© Copyright: Светлана Непомнящая 3, 2014
Свидетельство о публикации №114012809857
Свидетельство о публикации №114012809857
Рецензии