Дiвчина i море

Ирина ХАНУМ
ДЕВУШКА И МОРЕ

Что ты делаешь, детка, на стылом и влажном песке?
Ты, как Грина Ассоль, что ждала своего капитана.
Дед, бутылки собрав, закурил и присел вдалеке.
Ветер дым подхватил и унёс на просторы лимана.

Летний алый рассвет свои стрелы пустил в небеса
И нежнейшей бархоткой прошелся по девичьей коже,
Золотым волосам и отчетливым скулам лица,
И ушел за утёс, как случайный беспечный прохожий.

Рак-отшельник поодаль присматривал крошечный дом,
Он был пуст к его счастью, наверно давно без рапаны.
Синеглазка-медуза с ажурным прозрачным «шитьём»
Разомлела в лучах, растворивших накидку тумана.

Златовласка сидела и молча смотрела туда,
Где лазурь поднебесья сливалась с сапфировым морем,
Где разорванной ватою плыли на юг облака,
И шумливые чайки стонали, как видно, к прибою.
Она рано, с восходом, спускалась частенько сюда,
Как и та… помечтать, пока ветер с волной не в раздоре.

© Copyright: Ирина Ханум, 2013
СТИХИ.ру

Галина Литовченко
(Переклад з російської)

Що ти робиш, красуне, на вогкім холоднім піску?
Ти, мов Гріна Ассоль, що чекала свого капітана.
Дід, зібравши пляшки, закурив і присів на візку,
Вітер дим підчепив і поніс на простори лиману.

В небо ранок ясний замахнувся з тятиви стрільця,
По дівочому тілу пройшов оксамитом погожим,
Доторкнувся волосся та трепетних звивин лиця
І за скелю пішов, випадковим безжурним прохожим.
 
Підшукав собі хатку поодаль самітник-рачок,
Та – на щастя, порожня була, бо давно без рапани.
Синьоока медуза в мережках прозорих стрічок
Розімліла в промінні, що збило накидку туману.

Златокудра красуня дивилася мовчки туди,
Де небесна блакить виливалась в сапфірове море.
Де на південь хмарини бавовника клоччям пливли
Й сповіщали чайк;и, що цей спокій прибій переборе.
Вона вдосвіта часто спускалась на пляж до води,
Як мрійлива Ассоль… Доки ще краєвиди прозорі.

Фото: картина Николая Гудина "Под южным солнцем. В Песчаном."