Хаточко, хатинко очеретом крита.
Твоя доля сива таїною вкрита.
Будеш жити вічно, ось вже сотні літ
У тобі німує дивовижний світ.
Піч стара, як писанка, земляна долівка.
У віконці сонечко, у вінку голівка.
Рушники червоні, полик і ослони.
У кутку ікони. Їм земні поклони.
Хаточко біленька, сіни і повітка.
Ти, мов рідна ненька, мов барвінку квітка.
Призьба попід хатою, півники, калина.
Це ж до болю рідна наша Україна!
19 квітня 2008 р.
Переяслав. Этнографiчний музей
© Copyright: Вера Холошвий, 2014
Свидетельство о публикации №114012609609
Свидетельство о публикации №114012609609
Рецензии