Колихала старiсть у хатинi
Колихала старість у хатині
І співала їй:« Люлі, люлі…»
Засинай,поспи,моя дитино,
Поховай в собі мої жалі.
То ішла на сонечко до тину,
Зігрівала душу в літеплі.
І молилась всім святим щоднини,
І лічила проминулі дні.
То схиляла голову в печалі,
Зморшки поорали їй чоло.
І писали вічне на скрижалі:
«Старість – це життя, що відбуло!»
Літо 2012р.
© Copyright: Вера Холошвий, 2014
Свидетельство о публикации №114012608100
Свидетельство о публикации №114012608100
Рецензии