Я знову наступила на граблi
Може, по – іншому, минеться.
Ми розійшлись, як кораблі.
Удар не в лоба, а у серце.
-Бувай! – ти втомлено прорік.
-Пока! – я кинула сердито.
А мрія, що жила весь рік.
Заплакала, згадавши літо.
Свидетельство о публикации №114012610017