Iван Вазов. Двадцяте столiття

Іван ВАЗОВ
ДВАДЦЯТЕ СТОЛІТТЯ

 
Із пінною чашею світ зустріча
двадцяте століття, що вже на порозі, 
з піснями, надіями, жаром в очах –
     лиш мисленик знову в тривозі.

В нове увійшли ми... А дні, як давніш –
та сама притуга в них, те ж безталання,
і правлять неправда зі злом, як раніш
     так само торохка кайдання.
 
Нам спадок печальний лишився ізнов
з надбань, на жалі і скорботу багатих...
Недугам світовним вже й відлік пішов,
     то що після нього чекати?

Чи знову всесвітнє ярмо нам тягти,
і шабля над розумом матиме владу?
Як прагне знесилене людство дійти
     до правди, до щастя, до ладу!..


(переклад з болгарської – Любов Цай)

***

Оригінал:

Иван ВАЗОВ
ДВАЙСЕТИЙ ВЕК

Стоиме на прага на двайсетий век.
Светът ще го среща със пенести чаши
и с песни, с надежди – че той ще е лек –
     мислителят само се плаши.

Ний влазяме в нов век, но не в нови дни.
въпроси зловещи висят нерешни,
неправди царуват и вечни злини,
     вериги дрънчат нестрошени.

Печално наследство изминалий век
На новий предава – тъй както прие го.
Недъзи вековни очакуват лек...
     О, ще ли го найдат и в него?

Ил пак ще да скърца всемирний хомот
и гол меч – не разум ще има надвластье?
А как изжаднял е човешкият род
     за правда, за мир и за щастье!...

Иван Вазов. Съчинения в четири тома. София, «Български писател», стр.27