Твоя голова – це колосся.
Колосся-волосся твоє
Шумить і вплітається в осінь.
Самотньо зозуля кує.
Те зілля,що в'ється у косах,
Зв'язок має з шепотом днів
Шелесне воно стоголосо
Й з'єднає з мовчанням віків.
А разом з тим це лиш волосся
І зімкнення брів,
Що уздрів
Чужий перехожий
За рогом
На перехресті степів,
Днів,віків.
колосся
© Copyright: Маргарита Сафо, 2014
Свидетельство о публикации №114012501502
Свидетельство о публикации №114012501502
Рецензии