Чоловiки неначе планети

Чоловіки й справді неначе планети,
холодні, далекі й непристосовані до життя,
ти можеш бути на відстані мільярдів кілометрів,
а вони з тобою спатимуть не знаючи твого ім'я.

Для них усе влаштовано простіше -
вони мовчать, багато думають і палять,
а ми не можемо, не можемо так більше,
ми ж не собаки їм, що на хазяїна чекають.

Усе шкодуємо, все віримо, що змінитесь,
богів благаємо, щоб змилувались там,
але той погляд, яким на нас ви дивитесь,
за нього ладні ми і душу вам продать.

Лимонні фіранки, попрасовані коміри, дешеві запахи,
кумедні ви, іноді, думаєте, не помічаємо?
як ви ще досі не навчилися справді брехати,
бо ми дуже гарно брехню відрізняємо.

Як вісімнадцять парфумів пахнуть по-різному,
а сьомий нічого, можна й придбати,
і ця сорочка, нова, цікаво, не тисне йому?
Передай їй - хай навчиться ретельніше вибирати.

Я ніколи не любила квітів, особливо троянди,
але ти плутаєш нас, вважаєш, ніби однакові,
та коли ти почав її ім'ям називати,
я зрозуміла, що сунеться кінця мого початок.

У коханні все просто, як виявляється,
хтось кохає, а хтось дозволяє кохати,
і знаєш, я справді почала запевнятися,
що чоловіки планети холодні, такі як і ти.

І нагадай усім їм - що ви лише планети,
що центр сонце, щоб вам це не забулося,
і жінка центр, тепер, надіюсь, розумієш ти,
хто й що насправді навколо кого крутиться.