Летючий Голландець, примарне судно!
Пливеш по воді ти, чи шкрябаєш дно, –
Команді жахливій твоїй все одно:
І смерть, і життя – то огидне лайно.
І, мабуть, немає у світі матроса,
Щоб сунув до палуби синього носа,
Коли розгортаються рвані вітрила
І тхне навкруги, немовби з могили…
А твій капітан – незрівняна істота.
Він щупальці пхає до мертвого рота,
Коли набридає жувальний тютюн,
Та спльовує слину на чорний гальюн.
У боцмана шія молюсками вкрита,
У кока печінка водою залита.
І юнга, з провалами замість очей,
Саджає папуги кістяк на плече.
Летючий Голландцю! У теплих морях
Від тебе біжить забобонний моряк.
Здіймайтесь, вітрила! Крутися, стерно!..
Тікай, бо накриє жахливе кино!
Летючий Голландець
© Copyright: Ладислав Котичка, 2014
Свидетельство о публикации №114012208657
Свидетельство о публикации №114012208657
Рецензии