Hавчитись чекать
Заплакані очі
Застуда у горлі так сильно лоскоче
Вона відчуває
що кров в її серці
Як лава в вулкані так бурно клекоче
Чому це зі мною
Хтось наче наврочив
Про себе шепоче, шепоче, шепоче…
Вона так боялася втрат…
І вже так втомилась від зрад…
І більше такої любові
не хоче, не хоче, не хоче…
Та все ж відчуває подих весни…
Та бачить ночами яскравії сни…
І може вже завтра що правда то правда
Зустріне нарешті того, кого варта
І тільки б навчитись чекать...
Свидетельство о публикации №114012206561