Що ти дума ш про мене, той, хто це чита?

Що ти думаєш про мене,
той, хто це читає?
Тільки оболонку бачиш,
іншого немає.
Думаєш ти, що читаєш
чужую натуру,
Та одразу тільки бачиш
ти карикатуру.
Ти не хочеш зрозуміти,
що в душі жевріє,
Ти не можеш подивитись,
що мистецтво гріє.
Подивись ти на картини
сліпими очима,
То побачиш вдвічі більше
ніж очима зрими.
Музики ти не почуєш,
поміж співу пташок
І краси ти не побачиш,
помежи прикрасок.
І хіба ж тобі не сумно,
молодий читачу,
Може хоч щось зрозумієш,
хоч чогось я навчу?
Від колиски до могили
не спіши перейти,
Без ключа не відімкнеш
й найслабших дверей ти.
Намагайся зрозуміти
ти людськую душу,
Адже, може з виду й сильна,
а в нутрі я тужу.
Адже, може всі щасливі,
може і сміються,
А в нутрі згнивають люди,
з самотини пнуться!
Що ти думаєш про мене,
той, хто це читає?
Мабуть «Хто вона такая,
щоб мене навчати?»
Мабуть «Що ця мала дівка
може розказати?»
Жаль, не кожен зрозуміє,
той, хто це читає.
Зрозуміють одиниці, -
ті, хто й так це знає.

20.09.2013