я не знаю, хто я
і ніколи, ніколи не зумію
єдине, що життєво необхідне - воля
коли я на мілині, назовсім млію
і не кажи, що це фінал
немає смерті, чуєш, вже немає
горить в бетоні серце, лишається вокзал
пусти мене, бо світ не відпускає
я не маю Слова, втрачу свої вміння
віддам в їх руки шаблі та перо
але залишу по собі проміння
що ніколи в людях не жило
я не знаю, де буде завтра
і коли свій вірш допишу
не беріть на себе мою правду
як нічого не залишу
мені лишилося два кроки
все тікає-розбивається
ріки з серця б'ють потоком
молочним снігом розсипаються
я пройду мізерні кроки та дарма
знайде істина мене сама
ти шукаєш, ти є
ти не взнаєш, хто тут є
все живе без тебе
те небо
і тисячі людей
це діти незахищених ідей
це діти твоїх Слів
тебе чув весь світ
весь світ німів
я не знаю, хто я
© Copyright: Наталия Бурба, 2014
Свидетельство о публикации №114012012144
Свидетельство о публикации №114012012144
Рецензии