Мені б обняти зараз твої плечі,
та цілувати губи безупину,
а я живу лиш від зустрічі до втечі,
за сильну чоловічу твою спину.
Мені б дивитись зараз в твої очі,
і знати, що ти мій, що поруч,
та залишається лиш мріяти щоночі,
про щастя що зруйнували ми власноруч.
Мені б побачити тебе, поговорити,
сказати, що безмежно сумую.
Так хочеться помовчати поряд з тобою.
І запитати: "А може можна все це повторити?"
А може повторити?
© Copyright: Катерина Вельгош, 2014
Свидетельство о публикации №114012011143
Свидетельство о публикации №114012011143
Рецензии
