Босоніж йду тернистими стежками…
Несу свою спокуту?.. чи біду?..
Роки летять незримими птахами…
А я до тебе, « Дивосвіте», йду..
В житті?.. було… мов на тій довгій ниві –
Дитинства сміх… і перші почуття…
Думки були… спокусливі і хтиві –
Що десь є інше – не таке життя.
Шептало Его: - « Бач живуть же люди;
А ти чим гірший?.. Всесвіт дав талант.
Візьми його й займися словоблудством;
Не все, що хоче - грає музикант…»
Отак сплітались лагідні тенета…
Та рвала пута бунтівна душа,
І світлі мрії мрійника-поета,
Вплітались в рими доброго вірша…
«Дивосвіт» - письменницький дім в м. Павлоград
23. 05. 2013р. Дмитро Демуз
Шляхи
© Copyright: Дмитрий Демуз, 2014
Свидетельство о публикации №114011906421
Свидетельство о публикации №114011906421
Рецензии
