Шон Маклех - Попытка отшельничества

Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Спроба вiдлюдництва»*
http://www.stihi.ru/2013/10/03/885

Попытка отшельничества

                «Вы, что, не зная цель,               
                Уставшие, останавили здорового...               
                Лежите себе, теперь –
                А к небу идти ещё долго.»
                (Майк Йогансен)   
 

Когда-то давно я жил несколько недель на маленьком острове у берегов Суоми – любовался древними соснами на громадных камнях, слушал шум ветра, мечтал стать нелюдим и поселиться здесь навсегда. Как-то вспомнил те дни и написал такое:


Мечется солнце по кругу,
Сея безумно разлуку,
В небе — погосте без края,
Души туда впуская,
Как некогда в храм Артемиды…
Им нечего думать о доме...
Недаром в стране Суоми,
Известной своими болотами,
Рассказывают, что ворОны,
Летают «круговоротами»...
Потому как, сдаётся —
Путями шального солнца...
Душ регулируют «трафик»,
Совсем потерявших надежду,
Туда... В безграничные бездны,
Сокрытые меж галактик...
Легко быть забытым всеми
Среди приполярных болот,
Глазами оленя-отшельника
Иль еретИка-медведя,
Удивлённо встречать восход...
Такое возможно едва-ли
В степях, где просторы безбрежны…
И души распяты ветрАми,
Солнцем спалило надежды...

______________________________________


*«Спроба вiдлюдництва»
Шон Маклех

http://www.stihi.ru/2013/10/03/885

                «Ви, що, не знаючи мети,
                Спиняли стомлені здорового,
                Лежіть собі – до неба йти
                Ще довго.»
                (Майк Йогансен)

Колись давно я жив кілька тижнів на маленькому острові біля берегів Суомі – милувався старезними соснами на велетенських каменях, слухав шум вітру, мріяв стати відлюдником і оселитись тут назавжди. Якось згадав ті дні і написав таке:

Крутиться сонце колом,
Божевільним колом
По небу-кладовищу,
Куди відлітають душі
Неприкаянні,
Як храм Артеміди.
Недарма в землі Соумі*
Серед нескінченних боліт
Кажуть, що круки
Літають «колані»**
Бо вони крутяться
Шляхами шаленого сонця,
Вони пантрують
Наші стривожені душі,
Що летять у прірву безмежжя,
Отуди – між галактиками.
Серед північних боліт
Добре бути відлюдником
І дивитись на зорі
Очима оленя-схимника
Чи ведмедя єретика.
А ви спробуйте тут –
У степах, де душа розхристана,
На всіх вітрах розіп’ята,
Сонцем надії спалена…
____________________________________________
Примітки:

*  - поверніть їм Інгерланмандію – майте совість… (це я не до вас).

** - круків вони називають kaarneet, kolani означає «літати колом».