***

                ЧОРНІ  ПОЛИНИ

                Куряться чорні полини
                Пекельним попелом до нині...
                В бездонній синій купині
                Крилатий білий Янгол лине.
                І л'ються сльози із очей,
                Шукає він згорівших тіні,
                Бо серце нелюдське пече,
                Страждає, стогне без упину.
                Над згарищем печаль щемить,
                Отруйна тиша виє з вітром...
                Страшна непереборна мить
                Життя закреслила, мов бритва.
                Не зміг небесний Херувім
                Не загасити, не спинити,
                Бо неможливо всім Святим
                Той вибух крильми затулити. 
                Померли села назавжди,
                Лани несіяні, забуті...
                Їх атом, мов чума убив
                І отруїв запалом люті.
                А винуватці без сердець,
                Без каяття у храмі Божім...
                Хай не мовчить поет-співець!
                Сказати правду світу зможе.