І знову серпень на світанку постукав ніжно у вікно.
Удвох із ним тепер до ранку згадаєм, як усе було.
П'янкі веселі ранки, цілунки ніжної коханки,
А яблука падають десь у садку
Тихенько, мов сироти, в сонну траву.
Прислухаюсь до власних думок,
Мелодія серця, на жаль, не вловима.
Слів купа назбирана є, та десь загубилася рима.
Не хочу писати про любов,
не хочу про сум виливати печалі,
Про щастя ж не пишуться вірші чомусь.
Чи може тому, що його не буває?
Чи щастя бува?
© Copyright: Волошка, 2014
Свидетельство о публикации №114011601679
Свидетельство о публикации №114011601679
Рецензии