Между прочим... Лина Костенко

Оригинал:


Коли я вже буду сивою,
і життя моє піде мрякою,
я для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мені іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
               

Перевод с украинского:
               

Если стану седою сливою,
если жизнь моя станет слякотной,
для тебя буду я красивою –
для кого-то – лишь терпкой мятою,
А кому-то и злой, и скрытною,
и ещё  для кого-то коброю,
А меж тем, признаюсь открыто я,
что была и дурной и доброю.
Беззащитною, не синхронною
ни с теориями, ни с практиками.
И болела во мне ирония
локоточками и галактиками.
И не знало кодло мещанское,
коль  захлёбывалась я стоном-то,
что душа средь людей являлась им
белым смехом перебинтована.
В жизни так, как на поле минном,
я и в этом столетье по-прежнему
заклинаю хотя бы минимум:
– Люди, будьте взаимно вежливы! –
И, когда б на то моя воля,
написала б везде курсивами:
– Как же много на свете горя,
люди, будьте взаимно красивыми!