Самотнiсть
Така самотня і така чужа,
І погляд твій болів і краяв серце мені
Ти йшла в безодню забуття.
Ти йшла спустошено і, не звертаючи нікуди,
Дивилась крізь густий туман.
Мені кортіло пригорнуть тебе до себе,
Але, ти йшла в безодню забуття.
Ти йшла з гординею в очах,
Яка ніколи не згасала,
І я подумав, як же сталось так, що ти ніколи не кохала?
Чи був отой єдиний і безжальний,
Через якого ти ідеш в безодню забуття?
Свидетельство о публикации №114011512883