Самотнiсть

Ти йшла по вулиці невпевнено,
Така самотня і така чужа,
І погляд твій болів і краяв серце мені
Ти йшла в безодню забуття.

Ти йшла спустошено і, не звертаючи нікуди,
Дивилась крізь густий туман.
Мені кортіло пригорнуть тебе до себе,
Але, ти йшла в безодню забуття.

Ти йшла з гординею в очах,
Яка ніколи не згасала,
І я подумав, як же сталось так, що ти ніколи не кохала?
Чи був отой єдиний і безжальний,
Через якого ти ідеш в безодню забуття?


Рецензии