Милiше за щастя одного
Не завжди ми себе самого впізнаємо .
Не завжди чуєм совісті чистої звук ,
Не завжди тишині перевагу даємо ,
Та завжди відчуваємо серденька стук .
Співи ластівок нас не завжди надихають ,
Шепіт вітру не завжди із нами іде ,
Милість дотиків й розум – не завжди ладнають,
Та назавжди рятують! Й неважливо – як , де !
Не завжди лист приходить – від кого чекаєш ,
Не завжди пишуть ласки і миру слова ,
Не завжди серце щиро своє відкриваєш ,
Та надієшся завжди і віриш в дива !
Не завжди оправдовує молодість – віру ,
Не завжди ми безслідно покинемо путь ,
Не завжди наша відповідь - посмішка щира,
Та завжди є надія , що дома нас ждуть!
Не завжди , де коротша дорога - простіше
І слова , що лунають - не завжди - для нас ,
Не завжди ,– що виходить – є мудро й добріше ,
Та завжди краще щастя одного – двох нас .
© Copyright: Римма Гапончук, 2014
Свидетельство о публикации №114011405645
Свидетельство о публикации №114011405645
Рецензии